Миколаїв. Львівська область

Село Вербіж – найбільше село Гонятичівської сільської ради, яка включає також Кагуїв, Ричагів та власне Гонятичі, хутір Павуки, його населення складає більше 40% сукупної кількості жителів. Торік тут народилися шестеро хлопчиків та дві дівчинки, а дванадцятеро людей померли.


-Як поживаєте? – запитую зустрічну вербіжанку Надію Оприск.
-Ой, краще не запитуйте, бо хіба самі не знаєте, як ведеться більшості? Уся надія на господарку, бо ж зарплата розходиться за лічені дні. Вважаю, що нелегко усім батькам, чиї діти – студенти платного відділення, як наша донька. Маємо і дев’ятикласницю, яка «Школяриком» їздить навчатися у Новосілку-Опарську і мріє про вищу освіту, тож про кошти для неї треба думати вже… Не знаю, чи ще в світі є така країна, як наша, де люди за роботу отримують так мало, що мусять у вільний час доглядати корів, курей, кролів і так далі… Та ще й вирощувати для них корми, і на базарі щось продавати, щоб мати гроші... Працюємо важко, влітку докучають відпочивальники із озера, так званого Байкалу, які нашу городину видирають з коренем задовго до достигання…
-Так, так, це правда! - приєднується до розмови пенсіонер. –У селі весь день треба працювати, а комусь із сім’ї - ще й на базарі щось на гроші виміняти. А ця виручка дуже скоро витрачається – плата за газ, світло немала, та й продукти дуже дорогі, а всього на полі не виростиш. Маю сорок років трудового стажу, але пенсії отримую лише тисячу гривень… У селі олігархів нема.
Сумні думки і в дружини співрозмовника. Вважає, що на нинішні зарплати і пенсії жити неможливо. Щоб працювати в полі і поратися біля худоби, треба мати міцне здоров’я. А щоб щось продати на базарі, доводиться стояти на  тротуарі, бо, каже, під накриттям торгують лише перекупники. Не може дочекатися, коли заготівельники приїжджатимуть у село і купуватимуть у селян молоко, овочі, картоплю тощо. Але не так дешево, як зараз м’ясо скуповують, – по 15 гривень за кілограм! А ще додає, що неправильно торгують електроенергією та природним газом, бо встановлені норми споживання занизькі.
-Та й чому не можна скористатися субсидією на комунальні послуги тим, хто вибрав земельний пай? Невже таким чином держава заохочує ледарів? – запитує селянка наостанок. І додає: -Нехай би влада спробувала попрацювати в полі, нехай і вона так, як ми, має все своє… Тоді не запевнятиме, що середня зарплата становить аж 2500 гривень. У скількох така зарплата? Треба тим багачам із високих кабінетів щодня нагадувати, що селяни - не дурні… Та й нехай поцікавляться, чому лише в нашому селі так багато садиб пустує…
Хоча спілкувалися із гуртом людей середнього та старшого віку, не оминули й такої проблеми, як дозвілля молоді – співрозмовники висловилися про тривоги з приводу її вечірніх походеньок на дискотеку в сусідні села. Оці навіть незначні труднощі, а ще – відсутність поблизу високооплачуваної роботи відвертають юнаків і дівчат від малої батьківщини, а місто, тим часом, приваблює ще й усілякими зручностями. Місцеві жителі працюють у птахівничій фірмі «Агроль», у паф «Золотий колос» і ТзОВ «Аграрна компанія «Зубра», а також у магазинах, школі, Народному Домі, ФАПі, в кар’єрі ПАТ «Миколаївцемент», але це – одиниці. Більшість доїжджає електричкою у Львів.
-Вербіж загалом село старих людей, у школі лише 117 учнів, - журиться Надія Оприск, - й оживає лише влітку, коли міщани приїжджають обробляти дачі та відпочити на природі. Якби була робота, то загалом жилося б нормально – маємо, крім згаданого, медичну установу, достатньо магазинів, церкву. До речі, на завершенні – облаштування цвинтарної огорожі. Доглядаємо пам’ятний знак - хрест про скасування панщини, символічну могилу Борців за волю України.
Як з’ясувалося у розмові із сільським головою Гонятичів Володимиром Кордіякою, 750 вербіжан проживають у 237 будинках. А 36 хат справді пустують. Оскільки сільський бюджет самодостатній, вдалося почергово частково оновити села. Усі вони вже майже освітлені, крім Гонятичів, де такі роботи проведуть незабаром. Загалом на виконання соціально-економічних та культурних програм ради, як інформує війт, у минулому році освоєно 873 тисячі 450 гривень, у тому числі для Вербіжа – 187 тисяч 237 гривень.  Для чотирьох Народних Домів придбано по комплекту музичної апаратури (на 88 тисяч гривень), тенісні столи (на 12 тис.грн.), комплекти шахів, шашок, доміно. Минулоріч рада надала районному бюджету 100 тисяч грн. субвенції для виплати соціальної допомоги, 88 тис.грн. – на вікна і двері для Вербізької школи-дев’ятирічки.
-Загалом бюджет виконуємо, - каже сільський голова. –Але процес освоєння коштів пов’язаний із виготовленням різноманітної документації і тому потребує багато часу. Але нічого не поробиш - мусимо бути законослухняними.
…Таке воно, сільське життя – без терпеливості і покори ні сюди, ні туди.

Леся Бардак.