Миколаїв. Львівська область

Навесні 1944 р., при  формуванні збройного підпілля у Миколаївських лісах, Степан вступив у ряди УПА добровольцем. Його призначили у третю сотню куреня «Льви». Тут за короткий проміжок часу отримав добру військову виправку. Його наставником і командиром  був сотенний «Граб» - Іван Вовчук, уродженець Горішного (тоді Ляшки Горішні), відомий у Біберецькому повіті громадський діяч ще за часів Австро-Угорщини, у першу світову війну – підстаршина січових стрільців і вояків УГА, за часів німецької окупації – організаційно-мобілізаційний референт повітового проводу ОУН Бібереччини, з квітня 1944 р. – командир сотні «Льви». Степану було за честь воювати під началом такого досвідченого командира, який не тільки…

Крім цього, розшифровано й уточнено прізвища підпільників, згаданих у «Листку павших на полі слави»: «Хмель» - Володимир Фединяк, народився 1910 р. у Бушковичах (Перемишльський повіт); «Кузьмич» - Іван Бабійчук, народився 1919 р. в м.Івано-Франківськ (колишній Станіславів); Іван Харів (в «Листку павших…» - Іван Хрів), народився 1924 р. у Літині (Дрогобиччина, колишній Меденицький район). Додатково встановлено, що крім Івана Харіва та Івана Звозди, у Ляшках Горішніх 19 березня 1948 р. загинув третій підпільник – Іван Онуфрійович Вовк («Соловей»), народився 1926 р. у Горішному (Миколаївщина). З документальних джерел вдалося визначити і прізвище автора «Листка павших на полі слави». Псевдонімом «Микита» користувався надрайоновий…

…Незвідані шляхи Господні – хрест справді ожив. Торжествував Іван Семенович, бо настали часи, коли його душа вирвалася з кліті. То була непересічна особистість, подвижник своєї справи, етнограф і краєзнавець від Бога.  У 1990 році, з  обережністю просвердлюючи отвори в камені, скріплюючи частини залізними штирями, веринчани хрест  склали. Із  двох інших хрестів залишилися лише поодинокі уламки, що знаходяться нині на цвинтарі. І ось він, хрест-красень, стоїть перед нами – найбільша християнська святиня і втіха люблячих Христа-Спасителя, найстрашніша зброя проти темних злих сил, проти антихриста-диявола. …Cтоїть хрест у куточку церковної території усамітнено, наче на прив’язі, і згадує своє споконвічне місце, де наші…

До села підходили обережно стежкою від поля зі сторони Руди (Рудківці). Наблизившись до крайніх дворів, повстанці «Булька», «Левко», «Летун» відчули радісне тепло на душі, близькість родинного гнізда. Після трирічної розлуки з рідними особливо хотілося у цей святковий день хоч на хвилинку переступити поріг батьківської хати, обняти стареньких, заспокоїти їхні стривожені серця. Заздалегідь порадившись, вирішили найперше завітати до Ганни Пундор, яка жила тут із шістьма дітьми (чотири роки, як поховала чоловіка) і співчувала чужим турботам, неодноразово приймала партизанів у свій дім і допомагала у скруту, чим могла. (Під час своїх розвідок давно зауважив, що повстанці часто налагоджували зв’язки і відвідували, здебільшого,…

В одній із кімнат відомого нашого земляка доктора історичних наук, професора Леонтія Вікторовича Войтовича ми, як кажуть, засиділися. Думалося – забіжу до знайомого вченого чоловіка,  який розуміється в історичних питаннях, на якихось півгодини, та пан професор виявився людиною на подив компанійською. За круглим гостинним столиком у кімнаті, суцільно обставленій шафами із книжками, бесіда затягнулася надовго. До фахівців, майстрів своєї справи, а тим паче - істинно вчених мужів я завжди ставився і ставлюся з пієтетом і водночас – із деяким настороженим  хвилюванням, які ще залишилися зі студентських часів, від часу складання іспитів, бо усвідомлюю, як мені далеко до світил.  Але заспокоююся…

3. «Хмель» - 28/30, 3/5, 6/9 …(закодовано – З.Г.), уроджений 1910 р. в с.3/1, 4/8… (закодовано – З.Г.), повіт Перемишль, студент філософії, ревізор кооператив, культурноосвітній діяч на Перемишльському грунті, поручик УПА. Згинув 11.4.1948 р. в лісі біля с.Борусів Новострілищанського р-ну, в час облави вийшов на заставу. Гімназію закінчив у м.Перемишль, а відтак студіював право, опісля філософію у Львові. В польській армії одержав ступінь підпоручика артилерії. За німецької окупації працював як ревізор кооператив у Перемишлянщині. За Польщі і за німців брав активну участь у різних товариствах у Перемишлі та виїздив з рефератами на довколишні села. У 1943 р. вступив в дивізію…

Чи є галичани українцями? – формату таких запитань наситилась моя голова після прочитаного інтерв’ю з істориком Мар’яном Мудрим. Мар’ян Михайлович, як ми звертаємось до нашого викладача у Франковому університеті, мабуть, не потребує зайвого представлення для людей, які цікавляться історією України, зокрема Галичини періоду ХІХ ст. Днями, вже за доброю традицією, загрузивши на своєму ноутбуку сайт «Історична правда», натрапив на це інтерв’ю (Історик Мар'ян Мудрий: "В Україні є ознаки отруєння історією" http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/04/20/81518/). З цікавістю приступив до перегляду цієї статті… Однак, після прочитаного, сказане Мар’яном Михайловичем породило у моїй голові ще більшу кількість запитань, ніж їх поставив інтерв’юер.  У цій статті порушувались…

Окремих рядків заслуговують багаторічні дослідницько-пошукові роботи «По слідах повстанської Слави», які у Миколаївському і прилеглих районах проводить національна скаутська організація «Пласт», очолювана ідейними наставниками і вихователями Миколаївської і Новороздільської станиць Миколою Гнатівим і Богданом Іваницьким. У сусідньому Жидачівському районі активну роботу з патріотичного виховання молоді проводять Володимир Гаврон та Володимир Мелех, які очолюють осередок товариства пошуку жертв війни «Пам’ять». Напрямок діяльності товариства – краєзнавство, пошук документальних свідчень діяльності ОУН-УПА на наших теренах, збір спогадів учасників і очевидців тих подій, ознайомлення громадськості з фото- і кіноархівами, що відображають епізоди боротьби за незалежність України 40-50-х років минулого століття. Ці юні патріоти вражають…

Офіційні джерела свідчать, що у лавах ОУН-УПА та їхніх помічників загинуло близько 155 тисяч осіб. Ніхто не лічить цифри симпатиків – воістину була всенародна боротьба. Але… Нещодавно з причини цієї визначної дати спілкувався у телефонному режимі з учасницею визвольних змагань Марією Савчин («Марічкою») – дружиною провідника ОУН Північно-Західних Українських земель Василя Галаса («Орлана»), яка має 86 років і проживає у ЗША. Обговорюючи описані нею спогади в книзі «Тисяча доріг», почув з її уст: «Ці спогади – це не тільки моя власність, вони належать усім моїм друзям. Це безліч переживань і особистих трагедій, велич геройства і посвята всім учасникам тих буремних…

У цей період члени ОУН вели, в основному, організаційно-роз’яснювальну роботу, а збройного спротиву більшовицькій диктатурі ще не планували. З приходом фашистів на терени Західної України у народі панували сподівання, що «новий» німецький порядок буде лояльним до місцевого населення. Але так тривало недовго. Німецька воєнна машина потребувала харчів, сировини для промисловості, дешевої робочої сили. Все це можливо було почерпнути із захоплених територій. Почалися масштабні конфіскації зерна, худоби, продуктів харчування. Облавним методом захоплювали молодь для відправлення на примусові роботи до Німеччини та її сателітів. За найменшу провину для українців був один присуд – шибениця чи розстріл. Поступово в народі визріває спротив загарбникові.…