Миколаїв. Львівська область

Текст привілею Сигізмунда Августа від 20 лютого 1570 р. наводимо за публікацією Михайла Мочульського в нашому перекладі:

“В ім’я Боже. Амінь. До вічної пам’яті. Всі великі справи людські за часом і давністю були би забуті, коли би грамотою, як певним всіх речей і справ свідченням, не були би обдаровані, тому ми, Сигизмунд Август, з ласки Божої король Польський і ін., ознаменуємо своїм листом всіх загалом і кожного зосібна, як нинішнім так і пізнішим майбутнього віку людям, котрим це бачити належить буде, що ми, бажаючи то собі і майбутньому нашому, щоби нам і скарбові Речі Посполитої корони завжди пожитків і доходів прибувало, за поданням достатнім справи шляхетно народженого Миколая Тарло з Щекаровиць, хорунжого сандомирського, дворянина і секретаря нашого, який від нас село наше королівське Дроговиже у Львівській землі лежаче, до смерті своєї тримає, вирішили тому-то уродженому Миколаю Тарлу дати ту моць і владу, щоби він на грунті того означеного села Дроговижа над Глибоким Потоком містечко, котре нам Миколаїв назвою назвати бажаємо, на новім кореню посадити міг, якож ми даємо ту моць тим листом нашим.

А тому містечку, Миколаїв названому, даємо і надаємо право німецьке, котре магдебурзьким звемо, аби того містечка і всіх тих, хто в тому містечку жити будуть, всі права польські, традиції і звичаї всі, які право німецьке не приймає, вийняти і визволити всіх міщан і передміщан, котрі там жити будуть, від будь-якої влади, юридикції та зверхності всіх загалом і кожного зосібна воєвод, каштелянів, старост, державців, бургграфів, підкоморіїв, суддів, підсудків, возних і інших дигнітарів королівства нашого, тим способом, що не перед ними хто-небудь з них про привілеї або злочини всякі, як малі, так і великі, навіть злодійство і мужевбивство, відсічення членів і інші злочини, не будуть викликані відповідати, а ні жодних вин платити не будуть повинні, тільки перед війтом своїм. А війту, на той час будучому, поставленому вишепоіменованим шляхетно народженим Миколою Тарлом, вічним державцем нашим, не інакше ніж на право німецьке спираючись, будуть винні відповідати. Котрому війту, на той час будучому, у всіх названих злочинах головних і яких інших судити, на смерть карати, моць і всяку можливість даємо, так як то право німецьке у всіх своїх пунктах, клаузулах і артикулах заховує.

Надто ще хочемо міщан і передміщан того містечка Миколаєва особливою ласкою опікувати, в тім містечку два ярмарки щорічні, перший на свято перевтілення Пана і Спасителя нашого, котре на Русі зветься св. Спасом, другий ярмарок на Нове літо, а торг особливий в кожнім тижню у вівторок установлюємо і призначаємо через цей привілей наш, даючи теж можливість нареченим міщанам і передміщанам того ж ярмарки річні і торги тижневі днями і часами вище іменовані звичаями інших міст і містечок королівства нашого чинити, обходити і справувати. Також всі люди обох статей будь-якого стану будуть могти їздити до того містечка на ярмарки щорічні і торги щонедільні на час, іменований для продажу і купування, речі за речі і купівлю за купівлю, міняти і інші купецькі розмаїття справувати, а приїжджаючи і від’їжджаючи нашої і нащадків наших безпечності і вольності мають відчувати і від неї отримувати задоволення. Окрім, якби такі були, котрих права і статути замикати і нищити предписують і котрим перебування між спокійними людьми слушно є заборонене.

А щоби тим охочіше люди до іменованого Миколаєва містечка і тим скоріше сходилися, а там собі садиби і доми, а також присадиби будувати і розширювати могли, дали ми і дарували, яко же даруємо і даємо всім, котрі лише там почнуть мешкати і осідати, як міщанам так і передміщанам, вольність від сього часу до 20 літ виконаних, котрому від всіх податків міських, також і від поборів наших і інших всяких міських, котрі однак зараз існують для нашої Речі Посполитої потреби ухвалені і усталені, і котрі пізніше будуть ухвалені і усталені, також від торгового в місті і містечках будь-яких і від усяких сплат мостового аж від сього літа, доки не пройдуть ті 20 літ.

Вольність ту, вийнявши податок чоповий до зійдення року лиш одного, а то теж всім і кожному зосібна старостам нашим і підстаростам означуємо, щоби означені міщани Миколаївські в такій вольності, через нас їм наданій, до закінчення і виконання літ вище списаних перебували і щоби були заховані, того застерігали і від них жодних поборів, податків посполитих, ні торгового, ні мостового, ні мита старого чи нових не стягували і жодному стягувати не допустили, а коли 20 літ пройде, міщани і передміщани того міста Миколаєва названі мита, мостове, торгове, гребельне на всіх місцях також платити будуть, як інші міста і містечка, в околицях будучі, платити звикли.

А також за наданням справи вищеназваного шляхетно народженого Миколая Тарла, котрому то місто Миколаїв ново заложити і осадити дозволили, котрому то вольностями вже описаними також забезпечили і обдарували, через це маючи, що за пильним міркуванням і старанням його швидше би то містечко осадити і будувати буде можна, даємо тому то означеному Миколаю Тарло моць і владу, щоби він до того міста Миколаєва війта, котрого буде хотіти і розуміти буде гідного і потрібного, сам подав, тому війтові що за дохід і забезпечення на той уряд мати має, постановив і описав, на чому той війт, нічого ся в тому нас не дотикаючись, слушно справи вирішувати має.

Надто, коли міста і містечка всі, не лише новообсажені, але теж і здавна засідлі, гостинцями великими скоріше багатіють, забезпечити в тому за часу пожиток того то містечка Миколаєва, дозволили ми і дозволяємо тому ж шляхетно народженому Миколаю Тарлу, щоби той великий гостинець, котрий через село наше Дроговиж йде на то містечко, добрими і варованими дорогами укріпив.

А для кращого і вічного тих всіх речей вище списаних печать наша тому привілею нашому є привішена.

Дано у Варшаві дня 20 місяця лютого року 1570, панування нашого 41 року при присутності… (перелік свідків – Л.В.).

Дано через руку велебного в Бозі ксьондза Франціска Красіньського, пробоща полоцького, архідиякона варшавського, підканцлера коронного вдячно нам милого. Сигизмунд Август, король з ласки Божої.

Печать старша канцелярії королівства для скріплення документу привішена”.

(Далі буде)