Миколаїв. Львівська область

Євангеліє з хронікою В.Федусевича збереглося в храмі св. Миколая, а сам текст з перекладом польських, німецьких та латинських фрагментів і коментарями був опублікований.     
Збирали матеріали з історії рідного міста і краєзнавці Іван Маційовський (1931-2002) та Іван Табачар (1947-2003), яким в цій книзі присвячені окремі нариси. Перші розвідки з історії міста або тільки фрагментарно торкалися періоду давньої історії, або ж у світлі пізніших публікацій та пошуків потребують певної корекції. До того ж жодна із праць не дає цілісної картини історії міста та людей, з ним пов’язаних, і до того ж більшість з них публікувалися у малотиражних виданнях або виданнях, збереження яких проблематичне.
Повністю відновити історію неможливо, але скрупульозне терпеливе дослідження все ж дозволить максимально реставрувати цю історію, враховуючи, що документи та рукописи, як стверджував герой роману Михайла Булгакова, таки не горять…
Заснування міста. Микола Тарло з Щекаровиць.
Точна дата заснування міста Миколаєва – 20 лютого 1570 р., коли було підписано локаційний привілей короля Сигизмунда Августа. Всі розмови про можливі більш ранні поселення на території міста потребують джерельних підстав. У 1873 р. під час будівництва камениці на початку нинішньої вулиці Шептицького було знайдено дві римські монети імператора Валента (364-378), які нині зберігаються у Краківському археологічному музеї. Але ця знахідка випадкова, а свідчення про існування на цьому місці поселення відсутні.  
У 1607 р. при закладенні фундаменту нині існуючого костьолу св. Миколая, було знайдено сліди будов, сокиру та “руські” гроші. На цій підставі А.Шнайдер вирішив, що колись на місці Миколаєва існувало місто Тетерев, зруйноване військом короля Данила Романовича у 1257 р. Дослідник виходив з наступного фрагменту Іпатіївського літопису: “… взя Городок и Семоць и все городи сидяшею за Татарии Городеск и по Тетереви до Жидьчевьева”, вважаючи, що древній Тетерев знаходився між Городком та Жидачевом на місці пізнішого Миколаєва.
Але в літописному фрагменті мова йшла про міста Болохівської землі, яка знаходилася на межі Київщини, Волині і Галицької землі на вододілі Дніпра, Прип’яті та Південного Бугу. Городок, згаданий в цьому фрагменті, знаходився в середній течії р.Тетерев поблизу нині існуючого с.Городок. Від нього залишилося кілька горбів із слідами укріплень на лівому березі ріки (Велике, Мале городища і Красна гірка). На Малому городищі експедицією Романа Виєзжева досліджено більше 30 господарських комплексів, металургійні горни, майстерні гончара і ливарника, знайдені бронзові дзвони ХІІ-ХІІІ ст., бронзову ложечку для причастя у вигляді монаха з хрестом, іконку св.Дмитра Солунського та інші речі. Семоць, вперше згаданий під 1152 р., знаходився в Дорогобузькому князівстві на березі р.Случі. Городеск – це Городок Волинський, вперше згаданий під 1213 р., а Жидьчев – Жидичин на березі р.Стиру, вперше згаданий під 1227 р. Жидачів на Дністрі у літописі вперше згаданий під 1164 р. як Удеч. Інша давня форма назви – Зудеч. Що ж до літописного Тетерева на березі однойменної ріки, вперше згаданого під 1159 р., то це місто існувало ще у 1584 р. (тепер с.Тетерівка Житомирського р-ну Житомирської обл.). Отже знахідка 1607 р. не має жодного відношення до літописного Тетерева.
Гривні – срібні злитки спеціальної форми, які виконували роль грошей в княжу добу, на початку XVII ст. ніхто б не назвав “руськими грішми”. Так називалися монети, які карбувалися у Львові для королівства Русі за часів короля Казимира ІІІ (1353-1370), князя Володислава Опольського (1372-1378, 1385-1387), короля Людовика Анжуйського (1379-1382) та короля Владислава Ягайла (1387-1434). Отож будівлі над Глибоким потоком на місці нинішнього костьолу могли відноситися до періоду між серединою XIV та серединою XV століть.

(Далі буде)